Головна  →  Новини  →  23 січня 2018

Інклюзивний освітній простір, як метод соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами

В сучасній українській державі дедалі більшого розповсюдження набуває визнана в багатьох країнах світу інклюзивна освіта. Беззаперечним підтвердженням цього є ухвалення Верховною Радою Закону України від 23.05.2017 № 2053-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг», урочиста церемонія підписання якого відбулася під час відвідування президентським подружжям Школи І-ІІІ ступенів № 168 Оболонського району м. Києва.

Як систему освітніх послуг, інклюзивну освіту має забезпечувати інклюзивний заклад освіти, що адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, залучає батьків, фахівців для надання спеціальних послуг відповідно до потреб кожної дитини, забезпечує сприятливий клімат в освітньому середовищі.

Інклюзивна освіта (інклюзія – inclusion (англ.) залучення), передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.

Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів родин і суспільства в цілому. В інклюзивних класах (групах) наголос робиться в першу чергу на розвиток сильних якостей та талантів дітей, а не на їхні проблеми. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами, мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Взаємодія між учнями з особливими освітніми потребами та іншими дітьми в інклюзивних класах (групах) сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків. Завдяки такій взаємодії діти вчяться природно сприймати й толерантно ставитись до людських відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.

Інклюзивне освітнє середовище змінює самого педагога навчального закладу, який має сприймати учнів з особливими освітніми потребами, як і інших дітей у класі; залучати їх до спільних видів діяльності, ставлячи дещо інші завдання, залучати дітей до колективних форм навчання та групового вирішення завдань; використовувати різноманітні стратегії колективної участі – ігри, спільні проекти, лабораторні дослідження тощо. Водночас необхідно сформувати у здорових ровесників ставлення до дитини з особливими освітніми потребами як до рівної і як до людини, якій буває потрібна допомога та підтримка. Цей настрій у класі (групі) залежить від учителів (вихователів) та адміністрації закладу.

Успішність інклюзії дитини певною мірою зумовлена її можливостями адаптуватися у новому середовищі закладу в процесі соціальної адаптації. Враховуючи це, вчителям та вихователям закладів освіти необхідно працювати над покращенням стану соціальної адаптації дитини у закладі шляхом: встановлення довірливих відносин з дитиною, створення ситуації психологічного комфорту; формування в дитини позитивної самооцінки; формування мотивації успіху; виховання навичок поведінки в суспільстві; формування в дитини позитивних життєвих перспектив, визначення разом з нею шляхів самореалізації.

Загалом успішність інклюзії дітей з особливими освітніми потребами в освітньому просторі залежить від таких умов: наявності необхідного програмно-методичного та кадрового забезпечення; застосування в рамках навчально-виховного процесу спеціальних прийомів і методів корекційно-реабілітаційної та соціально-психологічної роботи; формування та підтримка сприятливих міжособистісних відносин в дитячому колективі, а також між педагогами та дітьми, педагогами та батьками; чіткого дотримання вимог здоров’язберігаючого режиму (забезпечення сприятливого режиму навчальної роботи та відпочинку дітей); архітектурної пристосованості та матеріально-технічної оснащеності освітніх закладів з урахуванням потреб дітей з особливими освітніми потребами.

В Оболонському районі міста Києва інклюзивна освіта функціонує в таких закладах загальної середньої освіти:

п/п

Назва закладу

Нозологія

Кількість інклюзивних класів

Кількість учнів з особливими освітніми потребами

 

1.

Школа І-ІІІ

ступенів

№ 168

ДЦП, порушення опорно-рухового апарату

25

103

 

2.

Школа І-ІІІ

ступенів

№ 231

ЗПР, соціальна занедбаність

13

28

 

3.

Школа І-ІІІ

ступенів

№ 233

Порушення слуху

11

42

 

4.

Школа І-ІІІ

ступенів

№ 226

Порушення зору

3

4

 

5.

Школа І-ІІІ

ступенів

№ 29

Порушення слуху

 

1

 

1

 

Всього

 

53

178

 

Інклюзивна освіта в Оболонському районі міста Києва також впроваджена у закладах дошкільної освіти:

 

Назва закладу

Нозологія

Кількість інклюзивних груп

Кількість дітей з особливими освітніми потребами

1.

Дошкільний навчальний заклад № 291

Аутизм

3

9

2.

Дошкільний навчальний заклад № 602

Порушення слуху

4

13

3.

Дошкільний навчальний заклад № 662

Синдром Дауна

2

2

4.

Дошкільний навчальний заклад № 280

ЗПР

8

17

Всього

 

17

41

Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами у закладах освіти Оболонського району м. Києва здійснюється асистентами-вчителя та асистентами-вихователя. Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами здійснюється практичними психологами та соціальними педагогами. Корекційні послуги в інклюзивних закладах освіти надають вчителі-логопеди та вчителі-дефектологи. Така команда фахівців забезпечує створення спеціальних умов для навчання та розвитку дитини, надання необхідних послуг, психолого-педагогічний супровід та підтримку з метою успішної адаптації дитини в інклюзивному освітньому просторі.

Також фахівці, з метою соціальної адаптації в інклюзивному освітньому просторі дітей з особливими освітніми потребами, здійснюють застосування доцільних форм, методів роботи з дітьми; допомогу у подоланні труднощів комунікативного плану; у формуванні адекватної самооцінки, упевненості у власних силах; вирішення конфліктів, розв’язання проблемних ситуацій, вивчення потреб дітей у набутті знань, умінь та навичок в процесі навчання та під час дозвілля; надання необхідної допомоги дітям, які мають проблеми у навчанні; обирання відповідних корекційно-реабілітаційних методів у конкретних ситуаціях втручання, забезпечення посередництва між учнями та вчителями, вчителями і батьками; організацію роботи, спрямовану на реалізацію творчого потенціалу, здібностей, задатків дітей.

Важливим напрямком роботи фахівців в інклюзивному освітньому просторі є налагодження взаємодії дітей з особливими освітніми потребами з іншими дітьми, вони мають вчити дітей з повагою ставитися до товаришів; заохочувати дітей до співробітництва і взаємної допомоги; навчати дітей розуміти інших і співчувати їм; створювати ситуації спільної взаємодії дітей; вчити дітей шукати компроміси і розв’язувати проблеми шляхом обговорення; практикувати “закріплення” за дитиною іншої дитини з групи однолітків тощо.

Водночас варто зауважити і про наявність певних причин, які на сьогодні перешкоджають інклюзії дітей з особливими освітніми потребами в закладах освіти:

- недостатня кількість спеціалістів (асистент-вчителя, асистент-вихователя, вчитель-дефектолог) у закладах освіти;

- непідготовленість спеціалістів до роботи з дітьми з особливими потребами у закладах, в яких тільки запроваджується інклюзивне навчання;

- неспроможність педагога викладати відповідний навчальний матеріал одночасно дітям з різними нозологіями;

- недостатня обладнаність просторів закладів освіти, які не забезпечують створення безбар’єрного середовища для дітей з особливими освітніми потребами.

Незважаючи на досягнуті позитивні результати в інклюзивному освітньому просторі, необхідно і надалі працювати над створенням належних умов для здобування освіти дітьми з особливими освітніми потребами в усіх закладах освіти району.

 

За інформацією управління освіти

Перейти до спискуВерсiя для друку

 

Я Ð?Ð?Ю Ð?РÐ?Ð?Ð?!