Традиційно, в Україні, в усі часи жіночий образ був однією із домінант, яка асоціювалась із рідним краєм. Доля української жінки, як і сама Жіноча доля України, оспівані лірниками та кобзарями, змальовані митцями та викарбувані письменним словом, нерозривно пов’язані із самою історією української державності, толерантності та патріотизму українського народу. Організація Об’єднаних Націй, враховуючи високе значення жінки в житті міжнародної спільноти, оголосило 8 березня, як Міжнародний день боротьби за права жінок та міжнародний мир.
З нагоди відзначення цього дня, в приміщенні Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації управління освіти організувало фотовиставку «Жіноча доля України». На виставці експонуються світлини, присвячені змісту весняного жіночого свята у його актуальному сенсі до сьогодення України. Роботи виконані у техніці фотоколажу, тлом якого є виключно роботи автора. На передньому плані використані як роботи автора - Вишневського Георгія Миколайовича, батька вихованця позашкільного навчального закладу Оболонського району м. Києва, так і зображення із мережі Інтернет.
Експозиція починається із образів жіночих постатей, які увійшли не тільки в історію нашої держави, але і в світову історію. Княгиня Ольга канонізована церквою, перша серед державних діячів нашої древньої держави України-Руси, прийняла християнство, заклала підвалини об’єднання слов’янських земель та міжнародних відносин. Оранта (Софія Київська) – одночасний символ Берегині нашої країни та Премудрості Божої, яка посідає сакральне місце у духовному світі українського народу. Анна Ярославна (королева Франції) – постать, яка майже тисячу років тому, привнесла та заклала в землях Західної Європи зерна культури, освіченості та духовності. Роксолана (Настуся Лісовська) - українка, яка змога підкорити своїм розумом, кмітливістю та вродою Отоманську Імперію та впродовж десятиліть бути найвпливовішою жінкою у Малій Азії та Європі. Катерина – змальований Кобзарем образ української дівчини, яка всією своєю суттю відобразила історичний спадок Руїни, імперське пригноблення Московією, кріпацьке ярмо, але попри це – прагнення волі та жіночого щастя. Леся Українка – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, попри часи його жорстокого пригнічення імперіями, які його розривали між собою. Соломія Крушельницька – оперна діва світового рівня, найвидатніша співачка, в свої часи, яка підкорила серця Європи українською культурою освіти, виховання та мистецькою майстерністю. Слава Стецько – жінка-легенда, провідник української державницької ідеї в Західному світі, яка пройшла крізь буревії боротьби за незалежність України від криївок та тюрми до еміграції та звання народного депутата України.
Продовжують експозицію світлини українок, яким перепало своєю долею поєднатись із унікальним явищем волевиявлення українського народу – з Майданом, останнім проявом боротьби за європейський вибір свого життя, за права і свободи, проти корупції та свавілля, за свою незалежність. Серед них: студентки Києво-Могилянської Академії; матері; співачка Руслана, яка вистояла, як рівна серед рівних найскрутніші години Майдану; пересічні жінки-волонтери, які опікувалися протестувальниками Майдану.
На захисті держави, поряд із чоловіками, стали жінки та дівчата України: Настя «Феникс» (23 роки) та Аміна Окуєва – стрілки-снайпери; дівчата із Дніпропетровщини та Ірина Солошенко (лікарі-волонтери); Тетяна Чорновол та Тетяна Ричкова, які взяли на себе тягар забезпечення вояків реманентом; Надія Савченко, яка навіть за гратами ворога веде свою боротьбу за перемогу України.
І навіть в цей час, українки – малі та дорослі, мають надію та віру в те, що любов здолає темряву, а мудрість вгамує одержимих, саме тому, вони, вдягнувши віночки, як обереги, шлють свої посмішки Україні та її народу.
