Головна  →  Новини  →  29 березня 2017

Інформація про роботу з сім’ями в складних життєвих обставинах: виклики сьогодення

Сім'я – це наше перше суспільство. У ній ми проводимо перші роки, під час яких закладаються життєві цінності та пріоритети, а також формуються норми соціальної поведінки. І саме ролі членів сім'ї є основною базою соціалізації людини, де роль «першої скрипки» відіграють батьки, а також ті, хто підсвідомо взяв на себе ці обов’язки. Причому, вплив сім'ї виявляється у всіх випадках, будь то позитивні, або негативні взаємини.

Основною тенденцією, яку можна спостерігати сьогодні, і яка є побічним ефектом технічної революції і прискорення темпу життя, є відстороненість сім'ї від виховання, як такого. Зайняті батьки рано віддають дітей в руки няньок, вихователів дитячих садків, у світ комп'ютерних ігор, планшетів і телефонів. Дитина проводить своє дозвілля не разом з батьками або друзями у дворі, його планета занурюється у світ самотності і віртуальної реальності. Як наслідок, ми маємо такі сучасні «виклики» для дорослих як «Сині кіти», «Беги или умри»  тощо.

У родині, в якій дитині приділяється достатня увага та існують довірливі відносини, не буде таких проблем, бо дитина буде впевнена, що вона не самотня і їй допоможуть, якщо буде потрібно.

Тому, для попередження цих негараздів, з батьками працюють психологи та інші фахівці Оболонського районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Основна увага працівників Центру націлена на роботу з сім’ями у складних життєвих обставинах.

Сім'я, що перебуває у складних життєвих обставинах, – це сім'я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення таких умов, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім'ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно. Такі сім’ї не можуть упоратися з покладеними на них функціями (це може бути інвалідність батьків, вимушена міграція, наркотична або алкогольна залежність, перебування батьків у місцях позбавлення волі, тяжка хвороба, зневажливе ставлення та ін.).

Протягом 2016 року фахівці працювали із 630 сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах. Під соціальним супроводом перебувала 41 сім’я. Здійснено 597 заходів соціального інспектування та 1296 заходів соціального відвідування сімей. Було здійснено 305 початкових оцінок потреб та 28 комплексних оцінок. За поданням Служби у справах дітей на обліку Центру стоять 35 сімей, в яких виховується 56 дітей. Протягом року 12 сімей перебували під соціальним супроводом, з іншими робота велась у форматі клієнта. Станом на 28.03.2017 на обліку Центру перебуває 361 (596 дітей) сім’я, яка опинилась в складних життєвих обставинах. Соціальним супроводом охоплено 29 сімей, з іншими робота ведеться у форматі клієнта.

Найчастіше фахівці із соціальної роботи при наданні соціальних послуг сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, виконують такі завдання, як: підвищення виховного потенціалу батьків, навчання батьків ефективним методам виховання, допомога у вирішенні конфліктних ситуацій, сприяння працевлаштуванню членів родини, оформлення/відновлення документів, допомога в залученні додаткових ресурсів, гуманітарна допомога. У своїй роботі фахівці із соціальної роботи часто стикаються з такими проблемами, як небажання членів сім'ї співпрацювати зі спеціалістом та недостатнє усвідомлення батьками ситуації, у якій опинилася родина. Інколи виникають ситуації, коли сім'ї не бажають розголошувати інформацію про існуючі проблеми, допомога, яка їм пропонується, розглядається як втручання в особисте життя. Наприклад, був випадок коли спеціалісти прийшли на інспектування (за листом поліклініки), а батько викликав поліцію. Працівники поліції пояснили чоловіку, що потрібно співпрацювати з соціальною службою та прислухатися до порад.

З метою профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності серед неповнолітніх спеціалісти Центру беруть участь у рейдах спільно з Службою у справах дітей, сектором ювенальної превенції Відділу превенції у справах дітей, Відділом дільничних інспекторів міліції. Також в районі відновив свою роботу Дорадчий орган, на засідання якого запрошуються сім’ї з складними життєвими обставинами та розглядаються шляхи допомоги. Протягом 2017 року проведено 3 засідання, на яких розглянуто справи 22 сімей.

За 2016 рік та I квартал 2017 року до Оболонського районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надійшло 32 повідомлення з приводу насильства в сім’ї, 22 з яких відносно насильства над дітьми (підтвердилося 10).

Існує 4 основні види насилля щодо дітей:

  • фізичне насилля;
  • психологічне насилля;
  • сексуальне насилля;
  • економічне насилля.

Загалом, якщо провести аналіз, в яких родинах найчастіше стаються прояви насильства, то можна виділити неповні сім’ї, де жінка сама виховує дитину (дітей).

Неповні сім’ї (одинокі матері) – особлива категорія, де ще окрім матері та дитини (дітей) може з’явитися і третя сторона – співмешканець матері або вітчим.

Основна проблема таких родин – бажання матері влаштувати своє особисте життям, яке досить часто досягається шляхом нехтування потреб власних дітей і не бажанням захищати їх від насильницьких дій з боку «коханого».

Так, наприкінці січня цього року до Оболонського районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надійшло повідомлення адміністрації ЗНЗ № 231 відносно учениці першого класу, яку побив співмешканець її матері. Негайно за адресою проживання родини було здійснено соціальний візит спільно з представниками Служби у справах дітей, відділу у справах сім’ї, молоді та спорту, поліції. Позиція матері була шокуюча! Вона оправдовувала дії свого співмешканця і, навіть, не намагалася захистити доньку під час його «виховного процесу», після якого на обличчі дівчинки (вусі, щоках, лобі) залишилися синці. В ході візиту суб’єктами соціальної роботи було прийнято рішення про забезпечення безпечного місця проживання дитини і дівчинку було доправлено в Центр допомоги дітям «Місто щасливих дітей», де неповнолітня перебуває по теперішній час. Родину взято під соціальний супровід.

Ще один випадок насильства над дитиною трапився наприкінці 2016 року в родині, де 10-річна дівчинка зазнавала знущань з боку рідної матері, яка в свій час також натерпілася від своїх рідних (батьки пиячили, дитині доводилося часто тікати з дому). У даному випадку ми бачимо традиційний сценарій розвитку подій, де молода людина, яка в своєму дитинстві не мала підтримки та любові не може забезпечити належні умови проживання та адекватний процес виховання власній дитині. Вищезазначена родина також перебуває під соціальним супроводом.

Але більш небезпечним є психологічне насильство. До нього відносяться:

- погрози на адресу дитини, які проявляються в словесній формі без застосування фізичної сили;

- образа і приниження її гідності;

- відкрите неприйняття і постійна критика;

- позбавлення дитини необхідної стимуляції, ігнорування її основних потреб в безпечному оточенні, батьківської любові;

- пред’явлення до дитини надмірних вимог, що не відповідають її віку, чи можливостям;

- навмисна ізоляція дитини, позбавлення її соціальних контактів;

- залучення дитини або заохочення до антисоціальної чи деструктивної поведінки (алкоголізм, наркоманія…)

Ці дії з боку дорослих призводять до таких наслідків:

- затримка психічного розвитку;

- неможливість сконцентруватися, погана успішність;

- низька самооцінка;

- емоційні порушення у вигляді агресії, гніву (часто звернених проти самого себе), пригнічений стан;

- надлишкова потреба в увазі;

- депресія, спроби суїциду;

- невміння спілкуватися з однолітками (надмірна поступливість або агресивність);

- брехня, злодійство, девіантна (або «відхиляється», асоціальна) поведінка;

- нервово-психічні та психосоматичні захворювання: неврози, енурез, тики, розлади сну, порушення апетиту, ожиріння, шкірні захворювання, астма тощо).

Психологічне насилля майже неможливо довести і притягнути батьків до відповідальності, тому в своїй роботі спеціалісти Центру приділяють велику увагу підвищенню батьківського потенціалу.

З кожним роком все більше сімей готові відкрито говорити про прояви насильства в своїй родині і мають мужність боротися з цими проявами. Будь-яке насильство в сім’ї різко засуджується з боку суспільства, яке протягом останніх років стало більш обізнаним за даною проблемою. Це питання давно вже вийшло за межі суто «домашнього». Адже, як показує практика, більшість насильників не розуміє важкості та неприпустимості своїх дій, виправдовуючи їх та замінюючи такими поняттями як любов, турбота, виховання. І в цей час важливим для жертви є рука допомоги людей, які здатні розрізнити що є нормальним в стосунках сім’ї, а з чим не потрібно миритися і що не обов’язково терпіти.

Поширеною є практика, коли жертва не розуміє, що вона є жертвою насильства в сім’ї. І мова не лише про прояви фізичного насильства, наслідки якого можна побачити. Досить часто буденні сварки між подружжям, які стають систематичними, переростають в психологічне насильство, а звичайне покарання у вигляді відібрання певних благ (їжі, одягу) чи шантажування позбавленням матеріального забезпечення – стає економічним насильством.

Робота на профілактику насильства в сім’ї повинна проводитись комплексно з усією громадою, щоб кожний усвідомлював що дитина – це особистість і з нею потрібно рахуватися!

Також важливим напрямком діяльності Центру є робота з дітьми сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування. На обліку перебуває 136 сімей опікунів, в яких виховується 155 дітей. З сім’ями проводяться соціально-педагогічні бесіди, психологічні консультації, соціокультурні заходи.

16 березня цього року спільно з представником Служби у справах дітей на базі Центру зібрали групу опікунів, які виховують дітей 14+. Для них психолог Центру підготувала бесіду щодо особливостей підліткового віку та запропонувала індивідуальні консультації. Проводиться робота і з особами з числа дітей сиріт, їх на обліку - 23. Кожному з них потрібно приділяти увагу. Робота з дітьми–сиротами після їх випуску із інтернатного закладу – це ще один непростий напрямок.

В Україні 104 тисячі дітей перебувають більш як у 600 інтернатах. Згідно статистики після виходу з інтернату, кожна друга дитина здійснює злочин, кожна п’ята - стає особою без постійного місця проживання, кожна сьома - здійснює спробу самогубства. І лише 1% дітей-сиріт отримує вищу освіту. Причиною цьому є те, що діти-сироти не готові до реального життя за стінами інтернату. Їм не знайомі, здавалось би, елементарні речі, і, ці діти залишаються надзвичайно самотніми. Поряд з ними немає людини, до якої вони могли б звернутися за допомогою. Найкращим кроком у таких випадках є особисте наставництво для дитини-сироти.

5 жовтня 2016 року Президент України Петро Порошенко підписав закон щодо запровадження наставництва. Відтепер українці зможуть на державному рівні допомагати вихованцям інтернатів адаптуватись до самостійного життя, не оформлюючи опікунства і не укладаючи інших правових відносин.

Згідно закону, наставник укладає угоду з інтернатним закладом, а моніторити процес дотримання прав і свобод дитини буде Служба у справах дітей. Після досягнення 18 років ця функція переходить до Центрів соціальних служб.

Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність. Кожен, хто має бажання та можливість – може стати другом дитині, яка позбавлена батьківського піклування: відвідувати її, проводити з нею дозвілля, допомагати із навчанням тощо.

Громадянин, який хоче бути наставником, повинен досягти повноліття, пройти медогляд, надати соціальній установі довідку про несудимість, довідку про те, що він не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та пройти спеціальний курс із підготовки.

Спираючись на міжнародний досвід, можна зробити висновок, що наставництво може застосовуватися до всіх вразливих категорій молоді – дітей в інституціях, прийомних сім'ях і навіть до дітей із неблагополучних або кризових сімей.

Сподіваємось що це все допоможе дітям стати більш захищеними та щасливими.

 

За інформацією Оболонського районного

Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Перейти до спискуВерсiя для друку