Кожне повідомлення ЗМІ про загибель наших хлопців від куль та снарядів окупантів стискає серце від болю, адже хтось втратив єдиного сина, або коханого чоловіка, або найкращого в світі тата, який вже був героєм, бо захищав свою рідну країну. Кажуть: час лікує. Наврядчи. Можливо біль стає не таким гострим, можливо сліз стає менше. А почуття втрати рідної людини, постійні спогади: що сказав, як подивився, як весело сміявся та радів життю, - назавжди залишаться в душі близьких та рідних. Пам’ять – це все, що нам залишається…
14 жовтня близькі та родичі, побратими та друзі, представники районної влади зібрались біля будинку 16є на просп. Оболонському, аби вшанувати пам’ять героя-оболонця Комарова Ярослава Михайловича, який в липні 2016 року, у віці 32-х років, під час виконання чергового завдання по розмінуванню, загинув на сході країни. Встановити на його честь меморіальну дошку було вирішено на будинку, де він проживав.
«Я не знав Ярослава особисто, але ті нагороди та відзнаки, які він отримав на службі, говорять самі за себе: він сумлінно навчався новій професії сапера, взірцево виконував бойові завдання, миттєво приходив на допомогу та рятував товаришів. Війна, дійсно, забирає найкращих, - зазначив голова Оболонської райдержадміністрації Олександр Цибульщак.
Ця меморіальна дошка, яку ми сьогодні відкриваємо на честь Ярослава Михайловича Комарова, має закарбувати в нашій пам’яті подвиг нашого земляка, має постійно нагадувати, якою неймовірно високою ціною ми виборюємо право бути незалежною, вільною країною. Дякуємо родині за гідного сина України.
Вічна пам’ять тобі, Ярославе! Герої не вмирають!»
Біографічна довідка
Комаров Ярослав Михайлович народився 3 січня 1984 року в місті Києві. Навчався в середній школі №239 Оболонського району м. Києва, потім продовжив своє навчання в ПТУ №9 м. Києва. В 2002 році закінчив ПТУ і отримав спеціальність газоелектрозварника - рихтувальника кузовів легкових автомобілів.
В 2002 році був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. У 2003 році під час строкової служби за контрактом від'їзджає до Іраку у складі миротворчого батальйону. Там займається обладнанням військової техніки (наварює броню). В Іраку перебував 8 місяців до 2004 року. Після звільнення із ЗСУ працює на СТО за фахом газоелектрозварювальника. Одружується, має доньку 2009р.н.
21 квітня 2015 року згідно з указом Президента України про часткову мобілізацію, призваний і направлений до в/ч Львівської області для проходження навчання. Там отримує спеціальність сапера. Під час навчання надає першу медичну допомогу співслужбовцю, чим фактично рятує йому життя. Матері був надісланий лист-подяка.
З 19 жовтня 2015 року у складі батальйону «Айдар» направлений в зону бойових дій на Донбасі за спеціальністю сапер. За сумлінне виконання бойових завдань і обов'язків 11.05.2016 року нагороджується грамотою, а 16.03.2016 року відзначений нагрудним знаком Командувача сухопутних військ ЗСУ «За службу» та почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. Тричі рятує життя своїх бойових товаришів.
11 липня 2016 року під час виконання бойового завдання по розмінуванню в с. Березове Мар'їнського району Донецькій області отримує вибухові травми несумісні з життям, і його життя обривається.
Посмертно нагороджений орденом Б.Хмельницького III ступеня та присвоєно звання «Герой-киянин».
